Ану швидко за роботу усі! Що там по написанню матеріалів? Що там по ддос-атаках? Що там по українізації всього, що не українізовано? Що там по киданню скарг на русняві пабліки? А хто може допомогти волонерити? Хто може допомогти армії фінансово? Не зупиняємось. Не дивіться новини, які підривають ваш моральний стан. Плакати будемо потім. А зараз борімось. Кожен по своїх можливостях.

«Велич і моральний прогрес нації можна виміряти тим, як в цій нації ставляться до тварин»

Махатма Ганді

У світлі останніх подій я перестав вірити в Бога. Хоч ні, в нього і так не дуже вірив, визнавав що є якась сила, інопланетяни, духи, предки, і звичайно же бог. Здається, це називається агностицизм. У минулому я в Бога вірив, ходив до адвентистів сьомого дня, свідків Єгови, п'ятидесятників, православних, католиків, і навіть ісламом цікавився. Але ніхто з них не відкрив мені таємницю, навіщо богові гроші, якщо він усе може, і чому вони його не попросять збудувати храм або ще чогось.

Якоїсь миті я зрозумів що став агностиком. 

Так я живу досі, але є кілька моментів мого життя, які мене хвилюють і досі, і я ніяк не можу знайти відповіді на питання, хто ж це був. Ось один з них, напевно, найдивніший і містичний.

Було це в році так 2002. Я жив на своє задоволення, не курна робота, грошей мені було достатньо на всі мої потреби: сигарети, алкоголь, дівки, карти, два стволи)))) Пішли ми з моїми на той момент, добрими друзями після роботи випити, посиділи там, пішли в інше місце, вільні гроші закінчилися, а бажання випити ні, як завжди.

І тут Діма запропонував:

    - Ходімо до мене до гаража, у мене там кілька пляшок вина, з неврахованого товару.

    - Ідемо, хором відповіли ми, я та Сашко.

    - Тим більше, що ти мені так і не показав свій гараж, докорив його Сашко.

Чудово, тільки доведеться лізти через огорожу високу, попередив нас Діма.

    - Та пох, пішли, посміхаючись загомоніли ми.

Наш загін вирушив у дорогу. Дорога мала близько, приблизно 3 кілометри, по асфальту, але Діма сказав:

    - Ми зріжемо шлях через смітник, переліземо через паркан, а там 100 метрів і ми на місці.

    - Нам гори по плечу, сказав я, продовжуючи йти.

Звалище ми пройшли без пригод, крім обходу страшного вигляду зграї собак, нам зіткнення з ними було ні до чого, тільки забере час.

Коли смітник закінчився, ми підійшли до гаражного кооперативу з тильного боку. Для того, щоб потрапити в кооператив, потрібно було піднятися на пагорб заввишки приблизно 15 метрів, на пагорбі знаходився так званий паркан, який ми повинні були перетнути.

Парканом назвати це було важко, це був фундамент недобудованих гаражів, висотою трохи більше метра. На ньому не далеко від краю, стояв ще один рубіж, це були дві плити перекриття, довжиною приблизно 6-7 метрів і шириною трохи більше метра, поставлені у вигляді куреня по довжині.

Діма пішов перший, як провідник, за ним Сашко, за Сашком я. Видершись на пагорб потрібно було пройти вздовж цього "огорожі" приблизно метрів 5, потім заліз на цей фундамент, пройти десь метр відходячи від краю фундаменту. Так як плити стояли куренем, то на них можна було залізти без зусиль, потім зійти з цього куреня по той бік на залишки фундаменту, і ми всі на території гаражного кооперативу. Ну а там кілька сотень метрів, і наш приз.

Видершись на пагорб, ми пройшли ці 5 метрів, Діма поліз на фундамент, так як він на той момент був не найсильніший, йому допоміг дертися Сашко. Діма підійшов до плит і став чекати на нас. Заліз Сашко, і теж зупинився, поки ми всі лізли, ми невимушено обговорювали зграю собак, сутичку з якою ми уникли. Коли заліз я, Сашко пожартував з приводу собак, ми засміялися.

    - Гей, Демоне, чого стоїш? сказав я.

    - Іду відповів він, і поліз на плиту.

Зістрибнувши з того боку, він відійшов від плит і став чекати нас. Настала черга Сашка, він за два кроки піднявся на плиту, і почав спуск з того боку. 

Я помітив що плита починає рух на мене, при цьому видаючи звук каменів, що труться один об одного, швидкість руху і звук швидко наростали. 

З цього моменту, час сповільнився, стихлі звуки, замовк вітер, залишилися тільки я, звук плит і їх рух. Весь світ був немов у киселі.

Я розвернувся назад, зробив крок до краю фундаменту, подивився вниз, летіти приблизно метрів 7, подумав я, але це краще ніж розчавити плитою, прийшла думка, ніби не моя. Я в півоберту повернувся до плит, і став чекати дивлячись на них. Чекав я на момент, коли плита почне падіння, щоб від неї відштовхнутися. Ви, мабуть, подумали, коли він встиг усе це придумати. І тут ви абсолютно праві, я гадки не маю! Так враження, що думки і дії були не мої.

Коли плита досягла, на мою думку потрібно кута, я простягнув до неї руку, повернув голову в бік прірви, зробив крок в прірву з одночасним відштовхуванням рукою від плити. Я стрибнув, поверхня пагорба почала повільно наближатися. Плита, вдарившись об фундамент, перекинулася, і почала наближатися до мене. Настала темрява.

Я розплющив очі. Прямо перед очима, на відстані 200 міліметрів, була та сама плита. Я прислухався до відчуттів, свого тіла, нічого не болить, поки все добре, подумав я. Час повернувся до звичайної швидкості. Спробував підвестися, і не зміг. 

Не зрозумів! Подумав я, що це таке! Я спробував підвестися ще раз. І знову не вийшло. І тут до мене дійшло, права рука! Вона під плитою! 

Паніка, простяглася до мене. Стоп, почув я знову не свої думки, перевір руку. Я спробував поворухнути рукою під плитою. Вона рухалася, розтиснув і стиснув кулак, працює, подумав я. Але чому не можу витягти? Я почав смикати плечем, нічого не допомагало. Я подивився нагору, і побачив два білих як крейда обличчя Діми та Сашка, вони стояли і мовчки дивлячись мене.

    - Чого ви там стоїте, допоможіть витягнути руку, крикнув я.

Сашко схаменувся відразу, зістрибнув і стрімголов полетів з пагорба до мене на допомогу. Діма продовжував зображати мерця стоячи на краю фундаменту. Підбігши Сашко почав копати за метр від мене руками, прикидаючись собакою. Ми ще довго йому це згадували, добро жартома. Я продовжував смикати плечем намагаючись звільнити руку. І тут до мене дійшло, руку тримала консервна банка, яка вже вросла в землю від часу.

    - Сашко зав'язуй, прибери ось цю банку, вказуючи йому на банку, сказав я.

Він перестрибнув до мене як справжній ніндзя. За дві секунди, виколупав банку з ґрунту і відкинув її вбік. Я потягнув руку на себе. Ця мить тривала, вічність.

Витягнувши руку, я її обмацав, по згинав, все ціле. Попрацював кулаком, знову все ціле. Звуки повернулися, світ почав жити у звичайному ритмі. Я випростався, і глянув на Саша, він був теж як мертвий.

    - Що? - спитав я.

Він мовчки вказав мені на сорочку, опустивши погляд я побачив що груди усі в крові.

Ось тобі, подумав я, не обійшлося.

    - Звідки? спитав я Сашка.

З скроні, правої. Рвана рана, кров йде як із відра.

Тут я відчув, що мені стало погано, закрутилася голова і мене повело, Саша мене підтримав, щоб я не впав.

    - Діма, в гаражі аптечка є, спитав він Діму.

    - Так, слабким голосом відповів він.

    - Ну так якого біса, ти ще тут, біжи швидко, одна нога тут інша там.

Діма помчав у гараж. Ми сіли на плиту. За хвилину повернувся Діма з аптечкою в руках. Спустився так само, стрімголов як і Сашко.

   - А вино де, спитав я, чи ми вже не п'ємо?

Діма помчав у гараж. Саша поки що, промив рану перекисом водню, і зробив великий матрац із марлі та вати. Прибіг Діма. Рану заклеїли, випили вина та викликали швидку.

Ми мовчали, Діму почало нудити. Сашко теж відійшов убік і сів. Приїхала швидка і відвезлиа мене до черепно лицьової хірургії. Там мене дуже добре зашили, залишився у волоссі лише тоненький шрам. Дякую, тої доктрині. 

Цей момент ми не обговорювали ніколи. Минув час і ми перестали бути друзями, я знаю, що виною всьому ця ситуація. Дивлячись на мене, вони будуть її переживати знову і знову. Я їх не засуджую, ми іноді раз на кілька років телефонуємо, так перекинутися парою слів.

Іноді я згадую все це і думаю, хто це був? Чий то був голос, який був ніби мій і не мій одночасно, звідки такий спокій і усвідомленість дій, які, напевно, врятували мене від каліцтв або смерті?

Може він все-таки існує, цей невидимий бог, і в цьому його прояв?

Клайпеда, Литва by sendsay

À Marioupol les occupants russes ont violé une femme à tour de rôle plusieurs jours devant son fils de 6 ans. Après ça elle est morte de ses blessures.  Les cheveux de son jeune fils sont devenus gris. Ceci n'est pas un film d'horreur.  Viol, violence, meurtre - cela c'est ce que signifie "monde russe".

In Mariupol  🇷🇺 occupiers took turns raping a womanfor several days in front of her 6 year old son. She laterdied of her wounds. Her young son's hair turned grey.This is not a horror movie. Rape, violence, murder - thisis what "russian world" stands for.

У Маріуполі 🇷🇺 окупанти по черзі ґвалтували жінку кілька днів перед її 6-річним сином.  Вона пізніше померла від ран.  Волосся її маленького сина посивіло. Це не фільм жахів.  Зґвалтування, насильство, вбивство – це ось що означає «російський світ».

На фото Міністр оборони України  Олексій Резінков та радник голови Офісу президента Михайло Подоляк.

Ага, ще + Ritter Sport 🥴
Ага, ще + Ritter Sport 🥴

Сьогодні пройшов попередній етап переговорів із агресором.

Давайте обговоримо цей момент. У жодному разі не намагаюся впливати на вашу думку, просто хочу комусь розповісти, що я про це думаю.

Моєму обуренню немає меж. Арахамія (він тільки мені нагадує морячка з села дурнів?) озвучив наші досягнення на цих переговорах, ось вони (джерело тут)

Це дуже добре, було б безглуздо їхати до зрадницького Мінська.

Повністю згоден, чого варті постійні боягузливі заяви Столтенберга.

З чого ви вирішили що новий папірець буде чимось більшим?!

Ну, це бабця надвоє сказала! Якщо підписаний папірець, таки стане папірцем, то ніхто ні в чому не допомагатиме.

Тобто гарантом буде країна, яка виростила цього кровопивця, яка заявила, що ліміт видачі озброєнь вичерпаний. Чи та країна, що любить жаб і її президент їздив до упиря в гості, але так і нічого не досяг? Або Ізраїль, який лобіює заборону купівлі газу. Давайте ще краще Угорщину покличемо, для надійності гарантій! ;)

Тут я не зовсім зрозумів про що мова, як на мене просто пилюка в очі. (Допоможіть зрозуміти, якщо хтось зрозумів)

Тут теж, цікаво, але нічого не зрозуміло! Причому тут термін і країни.

Потім тема переключилася на "Як працюватимуть гарантії безпеки", і говорив уже Олександр Чалий.

Згоден, але не зрозумів, як це припинить війну? Типу вони подумають, їх уже тепер багато і треба нести ноги з України? Або як?

Приголомшливо, але є одне НО, Конституція України, в ній написано, що ми прагнемо в НАТО, і не хочемо бути поза блоковою країною. Що з цим робитимемо? Змінимо Конституцію, під час війни ми не можемо її змінювати, спочатку припинимо війну.

Як це не вступатимемо у військові союзи, прагнення в НАТО написане в нашій Конституції. А ось про ЄС, це вже маніпуляція, на зразок зуй з ним з цим НАТО, натомість ЄС буде. Але як на мене краще вступити до НАТО, а ЄС нам не потрібен, і тому є низка причин. ЄС буде нам диктувати що ростити, виробляти, кому і за скільки продавати та ін. А от НАТО воно і нах не потрібне, ні його це справа! Але при повторній агресії росії чи новому нападі на Україну ЄС висловить свою занепокоєність, а от НАТО доведеться щось робити (хоча в цьому пункті я теж сумніваюся).

Далі продовжив Михайло Подоляк:

Він уточнив, що імплементація рішення щодо гарантій безпеки буде за такою процедурою: 

Але найцікавіше, що буде, якщо народ проголосує за вступ до НАТО (у цьому навіть не сумніваюся)? Знову розпочнеться війна? Чи уряд впевнений, що народ проголосує за позаблоковість? А може, уряд розраховує на підтасовування референдуму? Якщо народ це зрозуміє та вийде на майдан, що зробить влада? Розгін чи злагода з народом? Якщо розгін, то громадянська війна неминуча, що на руку ворогові. Якщо погодиться з народом, то ворог знову нападе, так? Тоді навіщо цей референдум, який 100% призведе до війни? І вже буде не важливо якою, цивільною чи з россією!

Арахамія, вперше сказав, що те хороше, що референдум не проводитиметься через додаток “Дія”, а треба буде прийти і проголосувати, але як голосувати якщо 3.3 мільйони українців поїхало?

Чекатимемо повернення цих мільйонів, голосуємо за блоковість, і тут напад росії, а в нас повна країна народу! 

Наші переговорники, запитали рашистів, чи визнають вони Віденську конвенцію? 

Вони заявили, що визнають. Та гадити вони хотіли на всякі там конвенції, договори та ін. папірці. 

Про це ще говорив Отто фон Бісмарк! 

Також Подоляк прокоментував питання Криму та ОРДЛО. протягом 15 років проводити двосторонні переговори щодо статусу Криму та Севастополя.

Тобто ще 15 років нам не бачити нашої території. Якщо я правильно зрозумів, або ішак здохне, або падишах. Це правильне рішення. 

Воювати знову нам не можна. 

Окремим пунктом пропишуть правила про ОРДЛО – його затверджуватимуть у рамках переговорів президентів України та РФ. 

Ось з цього місця, хотілося б детальніше! 

Ще один пункт – протягом 15 років сторони не використовуватимуть військових сил, щоб вирішити питання Криму.

Ага ну так, тобто. вони стрілятимуть ракетами, градами та ін. і говоритимуть це не ми, а ви! і все продовжуватиметься. 

Ми вже припиняли вогонь за наказом президента, і вони на кшталт теж, і що був результат? 

Ну і тепер найголовніші питання! 

ХТО ЦЕ ВСЕ БУДЕ ВІДБУДОВУВАТИ?

ХТО БУДЕ ПЛАТИТИ СІМ'ЯМ У ЯКИХ ЗАГИБ ГОДУВАЛЬНИК?

І ЦІ ПОВРОДИ, НЕ ОТРИМАЮТЬ СВОЮ ПОКАРУ ЗА ВІЙСЬКОВІ ЗЛОЧИНИ? 

Якщо відповідь НІХТО і НЕ ОТРИМАЮТЬ, то я ЗА продовження війни!

ЗЛО ПОВИННО БУТИ ПОКАРАНО! Нехай і ціною життя!

Слава Україні!

Коли дивлюся новини, виникає стійка впевненість у нашій перемозі.

Ми їх палимо пачками, беремо в полон десятками, техніку теж десятками захоплюємо і десятками палимо. Але шанс на програш у цій війні все ж таки є, і його не варто відкидати (читайте першу частину, чорне).

Але відчуття близької перемоги не проходить і ось чому:

Ми зруйнували план бліцкригу.

Ворог не очікував, що повстане весь народ, що за нас буде навіть погода і наша земля.

Також ворог не очікував, що у світі не буде розколу, а сталося навпаки згуртування навколо України.

Не чекав ворог, такого обсягу санкцій, за що дякую США та Євросоюзу.

Не чекали вони на постачання озброєння, в таких обсягах.

Зараз після того, як ворог починає грати в довгу, розбиваючи наші склади продовольства та нафтопродуктів, США прийняли рішення постачати нам паливо, і сподіваюся, що будуть поставки продовольства.

Думаю війна затягнеться, тому США і всьому світу час включати ленд ліз на повну.

Але ми переможемо, санкції їх уже почали душити, хоч вони цього ще не розуміють.

Труни вже поїхали десятками, повинні їхати сотнями, але вони їх приховують.

Робити нову озброєння вони вже не можуть через санкції.

Тепер на нас чекає довгий марафон.

Все буде Україною! Слава ЗСУ!

Ось такі в мене думки, нехай чекає довга війна і важкі втрати, але Україна вистоє.

Важливо подібні відео розповсюджувати за кордоном серед волонтерів та іноземців, які хочуть допомогти! Кожен, хто за кордоном навіть, якщо не має змоги купити, то може розповісти про магазини, ціни та точки, де таку штуку можна придбати. 

Autel EVO II Pro V2 Rugged Bundle
Autel EVO II Pro 6K Rugged Bundle
+- нормальний по ціні, добре працює при низькій освітленості, робоча частота 5 Ghz
ДО ДРОНІВ ТАКОЖ ПОТРІБНО ДОКУПЛЯТИ ЗАРЯДКИ ТА БАТАРЕЇ, їх важко заряжати під час бойових дій.
БАТАРЕЇ ТА ЗАРЯДКИ МОЖНА КУПЛЯТИ ТА ПЕРЕДАВАТИ І БЕЗ ДРОНІВ, якщо в наявності є лише вони.
Куди передавати - питайтесь у координаційних центрах волонтерів. 

p.s. DjI дрони не підходять, бо ворог може засікти не лише дрон, але і місце розташування самого пілота коптера і викликати туди мінометний удар. Такі дрони більше годилися для тер оборони та пошуку міток, які залишати різні нехороші люди. А в умовах передової радять шукати саме Autel.