Доброго дня, давно не писав, був трохи зайнятий.

    Я мешкаю в Литві, вже близько п'яти років. Тут вся моя сім'я, я, моя дружина та кішка. Звичайно, ми з дружиною вчимо литовську мову (кішці не потрібно, їхня мова скрізь зрозуміла), адже ми ж приїхали жити в цю країну, а мова країни проживання не вчать три категорії людей. Які? Перші це окупанти, їм не потрібно, вони приносять свою мову. Другі це туристи, їм також не потрібні, вони приїхали не надовго. Ну і треті, це довбоєби. Ми не належимо до жодної категорії, тому вчимо мову.

    Моя дружина в Литві вже перебуває майже три роки, і вже дуже добре говорить литовською, у неї робота де майже всі литовці, тому вона дуже швидко вчиться. У мене ж такого занурення немає, навколо мене всі говорять російською литовці, українці, білоруси і звичайно ж наші російські "брати", якщо такі є. Так ось яку особливість я помітив, що чим більше вивчаю литовську мову, тим більше переконуюсь у тому, що литовці та українці набагато ближче один до одного, ніж українці та росіяни. 

Це доводить саме мова.

    Я думаю, всі згодні, що слово кишеня, це дуже давнє слово. Ще живучі в печерах, людина натягнувши на себе шкіру, подумала що треба пришити шматок шкіри збоку, щоб покласти туди всяку дрібницю, коли він це зробив, то дав цьому назву. У російській мові це карман, в українській кишеня, в литовській теж kišenė. Остання буква Ė, майже завжди вимовляється як м'яка буква Я. Це доводить, що литовці та українці спілкуються дуже давно, настільки давно, що й слідів початку цього спілкування не лишилося.

    Далі, по-російському слово благодарность, в литовському padeka, в українському подяка, ці слова вивчаються найперші при знайомстві з мовою, принаймні я так роблю, спочатку матюки)), потім вітання, потім подяку, ну і далі за списком. Але найцікавіше, що литовське слово padeka, вимовляється так м'яко, що чується як українське подяка.

    Слово цепь російською, литовською lanciūgas, українською ланцюг, так литовською воно має своє закінчення властиве литовській мові.

    Вища міра подяки, в російській це благодарю, в українській дякую, в литовській, dėkui. Тобто українська літера Ю, замінюється на тверду Й. І, природно, Е в цьому слові вимовляється м'яко, майже співзвучно з Я. Як у слові padeka.

    Жіноча сукня, в литовській мові це suknia/suknelė, а в українській сукня, у них один корінь, що вказує на спорідненість слів, а от платье, ну ніяк не рідна їм.

    Килим, який стелять на підлогу, по українському килим, по литовському kilimas, звичайно ж закінчення властиве литовській мові на as.

    Слово сундук, думаю теж одне з стародавніх, бо скриня робилася з дерева ще на зорі людства, для зберігання найцінніших речей, українською мовою це скриня, литовською теж skrynia.

    Ну і ще такий момент, не зовсім прямий зв'язок, але ще один камінь у вагу доказів. В українській мові професії мають жіноче і чоловіче відмінювання, коли ми говоримо українською мовою зрозуміло, що, наприклад, продавець або лікар були жінкою або чоловіком, у литовській мові, все також є відміна за родом. А в російській такого немає.

    Ще про кохання, у російській мові все одним словом, тобто. машину, собаку, їжу, жінку та ін. Для всього використовується одне слово – любить. В українському та литовському людей люблять окремими словами від усього іншого. mylėti - любити людину литовською, кохати - любити людину українською. Тому що любити іншу людину для наших двох народів, це щось особливе, її не можна ставити на одну полицю з любов'ю до собаки чи їжі.

   Сподіваюся, ця стаття підтверджує вашу впевненість у тому, що ми українці не брати цьому варварському народові, який нині нас убиває на нашій землі. А ось братський народ литовців, по-справжньому нам братський, бо вони перші у 2014 році, почали нам допомагати та підтримувати у нашій боротьбі проти рашистів, що й роблять досі.

*деякі слова литовською мовою є застарілими або розмовними, тому можуть не перекладатися сучасними електронними перекладачами.

Литва, Клайпеда by sendsay