Хороший кандидат :)

Без коментарів.

Доброго дня, давно не писав, був трохи зайнятий.

    Я мешкаю в Литві, вже близько п'яти років. Тут вся моя сім'я, я, моя дружина та кішка. Звичайно, ми з дружиною вчимо литовську мову (кішці не потрібно, їхня мова скрізь зрозуміла), адже ми ж приїхали жити в цю країну, а мова країни проживання не вчать три категорії людей. Які? Перші це окупанти, їм не потрібно, вони приносять свою мову. Другі це туристи, їм також не потрібні, вони приїхали не надовго. Ну і треті, це довбоєби. Ми не належимо до жодної категорії, тому вчимо мову.

    Моя дружина в Литві вже перебуває майже три роки, і вже дуже добре говорить литовською, у неї робота де майже всі литовці, тому вона дуже швидко вчиться. У мене ж такого занурення немає, навколо мене всі говорять російською литовці, українці, білоруси і звичайно ж наші російські "брати", якщо такі є. Так ось яку особливість я помітив, що чим більше вивчаю литовську мову, тим більше переконуюсь у тому, що литовці та українці набагато ближче один до одного, ніж українці та росіяни. 

Це доводить саме мова.

    Я думаю, всі згодні, що слово кишеня, це дуже давнє слово. Ще живучі в печерах, людина натягнувши на себе шкіру, подумала що треба пришити шматок шкіри збоку, щоб покласти туди всяку дрібницю, коли він це зробив, то дав цьому назву. У російській мові це карман, в українській кишеня, в литовській теж kišenė. Остання буква Ė, майже завжди вимовляється як м'яка буква Я. Це доводить, що литовці та українці спілкуються дуже давно, настільки давно, що й слідів початку цього спілкування не лишилося.

    Далі, по-російському слово благодарность, в литовському padeka, в українському подяка, ці слова вивчаються найперші при знайомстві з мовою, принаймні я так роблю, спочатку матюки)), потім вітання, потім подяку, ну і далі за списком. Але найцікавіше, що литовське слово padeka, вимовляється так м'яко, що чується як українське подяка.

    Слово цепь російською, литовською lanciūgas, українською ланцюг, так литовською воно має своє закінчення властиве литовській мові.

    Вища міра подяки, в російській це благодарю, в українській дякую, в литовській, dėkui. Тобто українська літера Ю, замінюється на тверду Й. І, природно, Е в цьому слові вимовляється м'яко, майже співзвучно з Я. Як у слові padeka.

    Жіноча сукня, в литовській мові це suknia/suknelė, а в українській сукня, у них один корінь, що вказує на спорідненість слів, а от платье, ну ніяк не рідна їм.

    Килим, який стелять на підлогу, по українському килим, по литовському kilimas, звичайно ж закінчення властиве литовській мові на as.

    Слово сундук, думаю теж одне з стародавніх, бо скриня робилася з дерева ще на зорі людства, для зберігання найцінніших речей, українською мовою це скриня, литовською теж skrynia.

    Ну і ще такий момент, не зовсім прямий зв'язок, але ще один камінь у вагу доказів. В українській мові професії мають жіноче і чоловіче відмінювання, коли ми говоримо українською мовою зрозуміло, що, наприклад, продавець або лікар були жінкою або чоловіком, у литовській мові, все також є відміна за родом. А в російській такого немає.

    Ще про кохання, у російській мові все одним словом, тобто. машину, собаку, їжу, жінку та ін. Для всього використовується одне слово – любить. В українському та литовському людей люблять окремими словами від усього іншого. mylėti - любити людину литовською, кохати - любити людину українською. Тому що любити іншу людину для наших двох народів, це щось особливе, її не можна ставити на одну полицю з любов'ю до собаки чи їжі.

   Сподіваюся, ця стаття підтверджує вашу впевненість у тому, що ми українці не брати цьому варварському народові, який нині нас убиває на нашій землі. А ось братський народ литовців, по-справжньому нам братський, бо вони перші у 2014 році, почали нам допомагати та підтримувати у нашій боротьбі проти рашистів, що й роблять досі.

*деякі слова литовською мовою є застарілими або розмовними, тому можуть не перекладатися сучасними електронними перекладачами.

Литва, Клайпеда by sendsay

Чи ми відрізняємось від москалів? Ми не вміємо мовчати в тряпочку і бути тєрпілами. Тому і на даному сайті мовчати не треба.

Шановне товариство, не стидайтеся наповнювати сайт самотужки власними історіями і цікавинками. Тут можна публікувати все, що завгодно. Пренцеско адмін буде теж наповнювати, просто зараз виконує трохи складнішу спецоперацію по українізації різноманітного контенту. Трошки часу не стає. 

А поки з того, що важливе: Русні стабільно вішають тягла, сьогодні у Львові був похорон Юрія Руфа, якого забувати не варто.

Ну і звеселяюча картинка від Євгена Карася. Найкраща можливість уважити відхід кожного нашого бійця та захисника - давати русні ще більшого тягла на всіх фронтах. На гуманітарному, на інформаційному, на культурному, на фінансовому і багатьох інших. Всюди має бути Україна. Стараймось!

Постраждало 165 дітей. Відповідальні обов'язково будуть покарані. 

Олексій Арестович опублікував список частин та підрозділів, які здійснювали військові злочини в Бучі. Звідки дані? Імовірно, камери спостереження, дописи самих жителів, перехоплення переговорів рашистів з того регіону. А ще їхні убиті (дані на формі та обмундируванні), спалена техніка в якій була документація. Та навіть тіктоки, дописи самих окупантів, які вони в п'яному угарі знімали будучи на наших землях.
Що далі? Все буде дуже просто. Вже імовірно ведеться робота по ідентифікації цих падлюк по соцмережах, військових публічних даних, дописах їх друзів\родичів.
Згодом, коли режим в рф впаде, командування військових частин навперебій кинеться здавати списки тих, хто був тут (списки у них є точно, це військова документація). І по цих списках уже на росії будуть відбуватися затримання цих звірів і їх передача під трибунал. Чому? Бо ГРОШІ. За відмову від співпарці на них накладуть ще жорсткіші санкції та репарації. Дешевше просто здати своїх.
Тому працюємо на те, щоб русня пошвидше присіла на бутилку. А далі відбудеться помста. Обов'язково.

Так. Сьогодні нас всіх здорово прибили фото та відео, які надходили із звільненої Київської області. Сьогодні навіть спеціально було важко пожартувати про щось чи усміхнутися. Відкриваєш новини, переглядаєш черговий потік фото, яких краще б не бачити. І гортаючи розумієш, що десь всередині пробито дно, хоча досі здавалось, що уже всі рівні були пробиті до цього. Розуміння, що такі фото надходитимуть потім з Маріуполя. Що ще не один раз ми таке побачимо. 

Мене важко назвати віруючим, бо я теж всі ці роки стараюсь розвиватись, але мало часу приділяю духовно-релігійному плану. Але навіть я вірю в енергетику і карму. Я точно знаю, що на кожну дію є своя протидія. Коли ти чиниш зло - ти або розумієш це і платиш сам. Або воно тебе знайде, і потім ти відчуєш на собі протидію тій енергії, яку ти створив. Так і всі ті вбивці та звірі отримають по заслугах. Отримають стократ. Можливо не зразу. Можливо не сьогодні і не прямим способом. Але нещастя їх спіткає. Навіть вони це знають десь в глибині своїх спотворених душ. 

А тепер слова підтримки - як би це цинічно не звучало, але все це, що ми бачимо вже сталося. Цього не змінити і нашим душевним надломом ми не воскресимо нікого. Згадайте, що є почуття та настрій короткочасний, а є глобальні цілі. Тому давайте, зберемось, покладемо цю свою ненависть в уявну "шкатулочку" і далі працюватимемо на перемогу. Кожна, навіть на перший погляд незначна дія пришвидшує перемогу. Поки на фронті наші бійці метр за метром відвойовують території - тил повинен також працювати. 

Що ви можете зробити? 

- Підіть купіть цукерку в АТБ. Магазин сплатить податки. Ці кошти підуть на потреби держави та армії. Схрумайте ту цукерку з гордістю, що помогли країні коштами. Не лізе? Дайте цукерку якійсь дитині - тіштесь з того, що тішиться вона.

- Пошукайте вдома непотрібні дитячі книжки. Віддайте в заклади, які переїхали на вашу територію. Це також допоможе.

- Не витримуєте - лягайте спати. Але не забудьте запустити перед цим DDoS на ресурси рф. Поки ви набираєтесь сил та покращуєте собі настрій - десь там в паніці ворожі сис-адміни тратять тисячі доларів не на патрони а на серіси захисту від DDoS. Перемога? Перемога!

- Маєте поряд пенсіонерів? Купіть парочку бананів \ м'якого печива \ м'яких цукерок, пачку крупи чи коробку чаю і підіть. Сядьте і розпитайте її\його чи все в них ок. Витягніть в неї\нього слова. Розговоріть. Дайте розказати як там поїла сьогодні її курка \ гавчик \ мурчик чи як вона за молодості їздила в буд-загоні і як знайомилась з дідусем. Вам буде трошки важко, якщо буде не цікаво, але людину відволіче від телевізора і невтішних новин. А ваш кармічний бар'єр після такої дії зможе дистаційно відводити від вас навіть ворожі іскандери.

- Покидайте скарги на дрібні канали на ютубі чи в інших соц мережах, які несуть проросійську повісточку. Адміністрація не завжди може виявити всі ворожі ботоферми, а ви їм допоможете. 

- Купіть носки за пару грн і передайте в найближчий пункт збору допомоги. Звісно не омріяні носки ЗСУ, які хочу і я собі, але колись комусь десь воно пригодиться. І це буде великий вклад. А поки йтимете - розвієтесь і відпочинете. 

Розумієте нащо я це написав? Кожна дрібна дія, помножена на тисячу - стає гігантською допомогою.

А коли прийде час, ми відкриємо ту нашу шкатулочку болі і ненависті. І з насолодою заб'ємо останній цвях в кришку гроба окупанта. І все буде добре. Будьте блін чемні. Не падайте духом. А ще пам'ятайте що більшість всіх оцих "валідолів" - це гомеопатія. Краще якщо нагнітає лягти поспати. Але перед цим обов'язково включіть DDoS))))