Тренд

1) Встановлення Python.
Завантажуємо python за наступним посиланням:
https://www.python.org/downloads/
Натиснувши на відповідну кнопку "Download python 3.10.2" потрібно вибрати останню версію Python.
Важливо : якщо Python вже був встановлений раніше, то його версія має бути не нижче за "3.8.0".

ВАЖЛИВО: при встановленні Python НЕОБХІДНО натиснути на галочку навпроти пунтку : "Add Python 3.10 to PATH".

Для того щоб перевірити чи Python добавився в path можна зробити просту перевірку:
- відкрити консоль прописавши в панелі пошуку "cmd" (без лапок).
Далі в консолі прописати команду " python " (без лапок) та натиснути кнопку Enter на клавіатурі. 

Результат повинен бути таким, як на зображенні вище. Після цього вікно консолі можна закрити.
Якщо не видає інформації про актуальну версію Python, це означає, що галочка навпроти  "Add Python 3.10 to PATH" не була натиснута.

2) Встановлюємо DDoS-Ripper.

Варіант для тих хто вміє користуватись програмою Git:
а) Створюємо папку на комп'ютері до прикладу на диску D папку DDoS (далі приклади будуть базуватись на цьому формулюванні шляху. Ваш шлях може відрізнятися в залежності від того, де ви створили папку).
Важливо: не створювати довжелезні назви папок аби потім в консолі довго це все не прописувати .

б) Відкриваємо консоль за наступним принципом і прописуємо : наступні команди :
D: (Натискаємо клавішу Enter)
cd DDoS (Натискаємо клавішу Enter)
git clone  https://github.com/palahsu/DDoS-Ripper (Натискаємо клавішу Enter)

Успішне виконання буде таким:

Варіант для тих хто не має Git і не вміє ним користуватись:

а) Створюємо папку на комп'ютері до прикладу на диску D папку DDoS (далі приклади будуть базуватись на цьому формулюванні шляху. Ваш шлях може відрізнятися в залежності від того, де ви створили папку).
Важливо: не створювати довжелезні назви папок аби потім в консолі довго це все не прописувати .

б) Відкриваємо посилання: https://github.com/palahsu/DDoS-Ripper.

в) В центрі буде зелена кнопка "Code".

г) Натискаємо на неї та вибираємо варіант "Download ZIP".

д) відкриваємо архів та розархівовуємо файли у створену папку DDoS на диску D (у випадку прикладу).

е) для зручності розархівовану папку "DDoS-Ripper-main" можна перейменувати папку в щось коротше . У прикладі назва папки "DDoS-Ripper".

3) Завантажуємо будь-який VPN.

до прикладу: 

- ProtonVPN

- NordVPN

- ExpressVPN 

- Windscribe

ВАЖЛИВО: деякі VPN скрипт може вважати ненадійними, а тому може бути так, що потрібно буде кілька раз качати різні VPN, поки скрипт не спрацює. Також у деяких VPN не кожна точка доступу може бути придатною для роботи скрипта.

4) Вмикаємо VPN
1) Вибираємо країну для зміни IP
а) найкращий варіант - Кацапстан (але майте на увазі вони часто блокують IP під час атаки, тому VPN частіше доведеться перезавантажувати).
б) помірний варіант - все крім України (адже українські IP в них баняться миттєво).

Час від часу при нормальній роботі має проскакувати лог [91mno connection! web server maybe down!←[0m - це означає, що сервери русні уже слухають концерт Кобзона.

Проте, якщо відсутній інтернет або ваш IP заблокували цей лог буде без перериву відображатись більше 30 секунд. Вітаємо! Тепер ви Кібервоїн!  Слава Україні! 

*шукає активність*

À Marioupol les occupants russes ont violé une femme à tour de rôle plusieurs jours devant son fils de 6 ans. Après ça elle est morte de ses blessures.  Les cheveux de son jeune fils sont devenus gris. Ceci n'est pas un film d'horreur.  Viol, violence, meurtre - cela c'est ce que signifie "monde russe".

In Mariupol  🇷🇺 occupiers took turns raping a womanfor several days in front of her 6 year old son. She laterdied of her wounds. Her young son's hair turned grey.This is not a horror movie. Rape, violence, murder - thisis what "russian world" stands for.

У Маріуполі 🇷🇺 окупанти по черзі ґвалтували жінку кілька днів перед її 6-річним сином.  Вона пізніше померла від ран.  Волосся її маленького сина посивіло. Це не фільм жахів.  Зґвалтування, насильство, вбивство – це ось що означає «російський світ».

Зайшов сюди щойно і випадково. Останній пост 4 місяці тому...

Мені іноді здається, що ми програємо цю війну. Ні, ви не подумайте що це панічні настрої, але коли я замислююся над тим хто проти нас, і скільки їх, то приходить усвідомлення того, що перемога вийде дуже дорогою ціною.Ця ціна вже дуже дорога, бо гине багато цивільних від бомбардувань, руйнуються міста, ці мародери, що б їм порожньо було.Але ми повинні вистояти, як вистояли і не здригнулися у 14-му році, ми ж не білоруси роздавати квіти агресору).Ви напевно запитаєте, а як ми можемо програти, якщо майже весь світ за нас? Тут можна подумати над різними сценаріями.

Ось перший.
На даний момент війна перейшла в позиційну стадію. Це означає, що всі стоять і нікуди не рухаються. Але це із нашого боку. У ворога багато всяких засобів для обстрілу наших міст і військ, а це означає, що для нього це не позиційна війна, а дистанційна. Він може просто стояти і методично нас обстрілювати з артилерії різних видів, стираючи наші міста з землі. Йому вони не потрібні, йому треба просто перемогти Україну, що він робитиме потім із нею це інше питання. Так може тривати роками, цього барахла вибухонебезпечного в них до дідька. Мине час і ми втомимося від цього, підпишемо капітуляцію і все немає України.

Ось другий.
Зараз позиційна війна, рашисти нас бомбять, ми стоїмо, союзники нам постачають боєприпаси, продовольство, озброєння та інше. Рашисти намагаються відрізати нас від заходу, напавши з білорусії. Звичайно отримують по зубах у цьому місці. І тут путін віддає наказ про застосування ядерного боєприпасу територією України. Його кидають не на місто, а туди де найменше заселення (не знаю де це, у нас скрізь живуть люди). Захід у шоці, путін каже, якщо далі постачатиме їм усе це, то я вдарю по вас, наприклад, по Польщі. Захід піддається на це і каже Україні, вибачте, але ми боїмося ядерної війни далі самі. Ми підписуємо капітуляцію і все немає України.

Ось третій.
Позиційна війна переходить у наступальну з боку рашистів, ми їх убиваємо пачками, але вони всі лізуть як сарана. Уся територія України завалена трупами рашистів, у нас перегріваються кулемети, втомлюються руки кидати гранати та заряджати ріжки до автоматів, а вони всі лізуть та лізуть. Помалу відбираючи у нас рубежі і так до Польщі. Ми підписуємо капітуляцію і все немає України.

Ось четвертий.
Наш президент виявляється шпигуном (я в жодному разі не вважаю президента шпигуном, але думки такі проскакують), і ми після місяця боїв просто йдемо на всі вимоги рашистів. Підписуємо капітуляцію і все немає України.

Всі ці сценарії чистої води вигадка, навіяна інформацією зі ЗМІ. Але як показало моє життя, якщо щось спало на думку одному, то спаде і ще комусь.

Сподіваюся, що це все вас не сильно стривожило. І дуже сподіваюся, що жоден зі сценаріїв не спрацює. Україна сильна як ніколи, союзники вірні та одностайні.

Ми переможемо. А ось як читайте частину, Біле.

Клайпеда, Литва. by sendsay 

У вас ніколи не було почуття сорому за те, що ви в безпеці? Цьому повинно буті назва, як Іспанській сором. 

Мене це почуття не покидає вже місяць, кожен день, я встаю вранці з думкою, що вдома у мене йде війна, гинуть мої співвітчизники та захисники моєї країни.

А я тут, у безпеці.

Ви напевно скажете, то чого сидиш, їдь додому, бери зброю в руки і йди в окопи. І мають рацію, але так не вийде. Здоров'я в мене ні до біса, в армію не візьмуть, у тероборону теж, бо там черга з молодших і здоровіших з вогнем ненависті в очах.
І ось сиджу я згоряю від сорому, і думаю, що я можу зробити звідси?
Виявляється, можу, я можу, допомогти волонтерам! Їм, напевно, потрібна допомога, подумав я. Пішов у центр "Родина". Сказав що хочу і можу допомагати, відповідь мене вразила, у нас дуже багато охочих, на стільки багато, що ти вже 3 тисячі якийсь там))). Тож не доля. Але ми раді, що є охочі.

Це заспокоїло мою совість. Я зробив все що міг. Життя пішло у звичайному руслі робота, будинок, сім'я, новини з України. Совість дрімала, мабуть відросла шкура, думав я.

Минуло кілька днів, показали розбомблений Маріуполь.

Совість знову прокинулася. Потягнулися години, дні, думок про те, що я тут, а вони там гинуть і я нічого не можу з цим поробити. Минуло кілька днів.

Знайшов рахунок для потреб армії, і ще один для допомоги біженцям. Переказав гроші на ці рахунки, для України гроші пристойні. Наче сумління заспокоїлося. Попустило, подумав я. Совість мовчить. Знову кругообіг життя, робота, будинок, сім'я, новини.
Подивився пост на Ютьюбі, показали фото дівчинки підлітка, у якої загинула майже вся сім'я, а їй відірвало майже всю ліву руку. Але вона мріє про протез рожевого кольору, бо вона дівчинка, і вона не втрачає стійкості духу, діти є дітьми.

Знову совість прийшла.

Що ще можу зробити, треба щось таке, що буде постійним і регулярним задоволенням мого сумління, те, що допоможе відволікатися від рутини і давати результат. Нічого не спадало на думку. Ще кілька днів.
Подивився ролик на Ютьбі, журналіста Цимбалюка, він сказав, що на сайті продають наклейки, а гроші переведуть на потреби армії. Погуглив. Знайшов сайт, але не той, що потрібно, а цей.

Підключився до наповнення сайту новинами, потрапив до групи журналістів. Совість тріумфувала, ось воно, я зайнятий, займаюся цікавою справою, стою біля витоків чогось нового для мене. Але наповнювати новинами стало не цікаво, це така одноманітна рутина. І тут я згадав що завжди хотів чогось написати, викласти свої думки на папері. Результат, ви читаєте зараз. Дуже сподіваюся, що не зупинюся. Сподіваюся, що те, що я роблю, буде допомагати і вам не зупинятися і не дасть вам присипляти ваше сумління.

Не сидіть, шукайте можливості.

Дорогу здолає тільки той, хто йде, не пам'ятаю хто сказав.

Слава Україні, Ми переможемо!

Клайпеда, Литва. by sendsay

Добрий вечір. Моя перша стаття, так що сильно не бийте.


Я працюю на виробництві металоконструкцій, оператором верстата гідроабразивного різання. У нас на виробництві, це в Литві, працює багато різного люду, з Литви, України, білорусії та звичайно ж росії (так, ці країни я навмисно пишу з маленької літери, громадянська позиція).
Підходить до мене колега з новою людиною і питає, чи можу я йому допомогти.

Діалог:

Я: Привіт, що це питання?

Він: От хаачу мати вимірювальний косинець з аалюмінію, розміром 50 на 100 мм. та товщиною 5-6 мм.

Я: (розумію що в нього за акцент) Он лежить алюміній, шматок, якраз потрібної тобі товщини, он там (показую на верстак) лежить "турбінка" з відрізним диском, на стіні висить риса і лінійка. Все в твоїх руках. (усміхаюся, я ж не гад який!)

Він: Нема так не хаачу, хаачу на верстаті, щоб рівно було (і пика така, ніби я йому вже винен)

Я: Ок, але доведеться відповісти на запитання, хто путін?

Він: червоніє, як помідор, мовчить.

Я: Добре йди, зроблю.

Проходить один день, настає другий, роблю креслення, включаю верстат, тому що була робота, виконую роботу і кутник.
Беру ручний гравер, і виконую з одного боку написи, а мій товариш з іншого.Ідемо з товаришем до цього "клієнта".

Діалог:

Я: Привіт, ось зробив тобі куточок, як ти просив, прикрасив його написами, думаю вони тобі стануть у нагоді, коли ви все зрозумієте.

Простягаю йому косинець, у закритій долоні і ложу йому на долоню.
Він: Спасіїії ........ і стає червоний як рак.

Я: Привіт російському кораблю!

Повертаємося з товаришем і йдемо, веселячись і жартома, задоволені як хлопець після першого сексу))).

Ну а що, і роботу зробив і він не знадобиться)))

Фото куточку додаються.

by sendsay

Хороший кандидат :)